“Тигри” дали гідний бій київському Динамо у історичному фіналі Кубку України на Арені-Львів, але поступилися з рахунком 1:3.
Матч розпочався з тиску фаворитів та номінальних гостей фінального поєдинку – Динамо Київ. Киянам, навіть, вдалося швидко забити – на 13-й хвилині Віталій Буяльський реалізував вихід сам на сам з воротарем, але зробив він це вже з положення поза грою. Ще один шанс Динамо було втрачено через розкішну гру вже згаданого голкіпера чернігівців – Максим Татаренко прекрасним сейвом ногою виручив після удару від Шоли Огундани. Через деякий час Татаренку знову довелося вступати в гру – небезпечний удар Володимира Бражка “тигр” на воротах перевів у перекладину. На 26-й хвилині Динамо все ж вдалося забити легітимний м’яч – активний Віталій Буяльський замкнув простріл з флангу. Але після цього пропущеного м’яча ФК Чернігів значно пожвавився. Ця активність призвела до заробленого штрафного від Максима Сердюка – і цей штрафний привів до історичного голу. Єгор Шалфєєв виконав якісну подачу на Анатолія Романченка, і центральний захисник перевів м’яч у ворота. Це перший випадок в історії Кубку України, коли у фіналі забила команда не з УПЛ, а з Першої ліги України. А наприкінці тайму свій стовідсотковий шанс, але з претензією на офсайд, мав нападник “жовто-чорних” Денис Безбородько, однак пробив повз. Тож, на перерву команди пішли з нічийним рахунком – 1:1.
На початку другого тайму “біло-синім” вдалося вийти вперед – півзахисник Віталій Буяльський якісним ударом низом з меж штрафного майданчику зробив дубль. Гравці ФК Чернігів, яких підтримувало не менше 1000 вболівальників на трибунах, й не думали здаватися. Гра, на якийсь час, навіть перейшла під контроль “тигрів”, проте саме Динамо забило наступний гол у зустрічі. Особливого символізму додає фігура автора забитого м’яча – забив справжній чернігівець душею Андрій Ярмоленко. Легендарний гравець для всього українського футболу, навіть, відмовився святкувати таке важливе взяття воріт. З рештою, Давід дав все ж гідний бій Голіафу, але поступився у вартій фіналу боротьбі – 1:3.
VBET Кубок України, фінал ФК Чернігів – Динамо Київ – 1:3 Склад ФК Чернігів: Татаренко (врт, к), Галстян, Романченко, Зенченко, Картушов, Шушко (Мироненко, 59), Шалфєєв (Койдан, 69), Бибік, Порохня (Кулик, 69), Сердюк (Дідок, 87), Безбородько (Безгубченко, 59) Запасні: Герасименко, Рощинський, Фатєєв, Шаповал, Столярчук, Тепляков, Чабан
Наступний матч ФК Чернігів проведе вже в рамках Vbet Першої ліги України. У суперниках – Інгулець (Петрово). Гра пройде на Чернігів-Арені, старт поєдинку – о 13:00.
Напередодні історичного фіналу Кубка України відбувся офіційний медіазахід за участі представників ФК Чернігів та київського Динамо.
Участь у заході взяли головні тренери та капітани обох команд. Валерій Чорний та Максим Татаренко зі сторони ФК Чернігів та Ігор Костюк з Андрієм Ярмоленком зі сторони Динамо поділилися очікуваннями від вирішального матчу турніру, оцінили готовність своїх колективів та відповіли на запитання представників ЗМІ.
«Хочу сказати, що я доволі сентиментальна людина, тому слідкував за всім шляхом ФК Чернігів, вболівав за них в Кубку. Якщо чесно, давно я не дивився матчів українських змагань чи вболівав за одну з команд, але ця команда стала виключенням. Жартував з батею своїм, питав за кого він буде вболівати – він каже за ФК Чернігів (посміхається). Але це тільки додає мотивації», — заявив капітан киян, але чернігівець корінням Андрій Ярмоленко.
«Така історія в роздягальні ходила, можна сказати, жарт, що три роки назад я грав на область, а зараз в мене один крок до єврокубків», – трохи жартома поділився капітан ФК Чернігів Максим Татаренко.
«Вихід до фіналу Кубка України — надзвичайна подія і для нашого міста, і для нашого молодого клубу. Напевно, ми зробили більше, ніж розраховували, але коли дістаєшся фіналу, завжди хочеться перемоги. Пам’ятають того, хто виграв. Звичайно, про наш теперішній успіх у Чернігові будуть згадувати ще довго, але повторюся, ми вийшли до фіналу, аби підняти над головою почесний трофей», — резюмував головний тренер ФК Чернігів Валерій Чорний.
Передматчевий захід присвячений фіналу Кубка України не обійшовся без сюрпризів – Андрій Ярмоленко отримав від ФК Чернігів пам’ятну футболку клубу з символічним номером “7”.
Для ФК Чернігів майбутній поєдинок стане першим фіналом Кубка України в історії клубу та міста, що додає події особливого значення.
Нагадаємо, фінал Кубка України між ФК Чернігів та Динамо Київ відбудеться 20 травня о 18:00 на Арені Львів.
«Тигри» у понеділок прибули до Львову та одразу ввечері провели передостаннє тренування перед фінальним матчем Vbet Кубку України з футболу проти київського Динамо.
У якості культурної програми у місті Львові команда разом з головним тренером Валерієм Чорним та капітаном Максимом Татаренком відвідала музейно-культурный комплекс Львіварня. Сьогодні ввечері на чернігівців очікує вже передматчеве тренування. Одразу після цього пройде конференція для преси, де будуть присутні головні тренери та капітани обох команд учасників фіналу.
Максим Шумило та Андрій Новіков, на жаль, все ще продовжують своє відновлення та не зможуть допомогти команді на полі, але будуть активно підтримувати “тигрів” з трибун поруч з багаточисленними вболівальниками ФК Чернігів.
Нагадуємо, що фінал Кубку України ФК Чернігів – Динамо Київ пройде завтра, о 18:00, на стадіоні Арена Львів.
Напередодні історичного фіналу Кубка України для «тигрів» раді оголосити про партнерство, заряджене рухом, енергією та драйвом! Це історія про підтримку українського спорту та спільні цінності.
Що спільного між спортом і любов’ю до хвостиків? Вони об’єднують людей, створюють потужні спільноти та дарують щирі емоції й взаємопідтримку.
Попереду на вас чекають спільні проєкти, активності для вболівальників та яскраві колаборації, які створять особливу атмосферу на стадіоні й поза ним.
ФК Чернігів — у першому фіналі Кубка України в історії клубу. Напередодні матчу проти київського Динамо Валерій Чорний розповів про ментальну готовність команди, магію кубкового шляху, віру в серії пенальті та емоції, які вже переживає все місто.
«Для багатьох хлопців це, можливо, пікова гра в кар’єрі»
— Валерію Анатолійовичу, які Ваші особисті відчуття та емоції на порозі історичного фіналу Кубку України проти київського Динамо?
— Перший раз в історії ми граємо у фіналі Кубка України. Ми досить молодий клуб, тим більше представляємо не найвищий дивізіон нашої країни, а Першу лігу. Максимально позитивні відчуття. Ще є час, тому ми зберігаємо спокій і планомірно готуємося до цієї гри.
— Чи вважаєте Ви, що Ваша команда ментально готова до матчу цього рівня?
— Скажімо так, зрозуміти, чи готова команда ментально чи ні — досить важко, тому що у нас немає досвіду таких матчів. Те, що хлопці розуміють, у якому матчі вони мають зіграти — це сто відсотків. Ми зі свого боку намагаємося їх більше заспокоїти. Можливо, це пікова гра в кар’єрі для багатьох хлопців, але все ж таки це одна гра, яка може принести будь-який результат.
«Думаю, якщо буде серія пенальті — шансів у нас буде більше»
— На шляху до фіналу у ФК Чернігів траплялось ніби вже все, що можливо – порушення регламенту від суперників, серії пенальті, червоні картки. Чи вважаєте, що фінал ще чимось може здивувати?
— У футболі події на полі змінюються дуже швидко, тому і під час гри, і перед грою може бути все що завгодно. Але я дуже сподіваюся, що гра пройде у чесній і спортивній боротьбі, що треті сили не будуть втручатися в неї. Будемо сподіватися, що якихось таких сюрпризів у нас уже не буде.
— Яку кубкову гру саме за якістю виступу своєї команди відмітили б для себе найбільше?
— Якщо брати саме кубкову гру, то найбільш якісну і цілісну ми, як мені здається, зіграли проти Кривбаса. Використавши більшу кількість легіонерів, вони зробили помилку, а ми пройшли далі. Але саме як гра — ці швидкості, які ми продемонстрували, кількість гольових моментів — ми на досить гарному рівні зіграли з добротною командою.
— Варто відмітити також символізм та “магію цифр” – Шумило забив вирішальний пенальті Феніксу-Маріуполю у своєму 100-му матчі за клуб, перемогу над Металістом 1925 було здобути одразу після Вашого п’ятирічного ювілею, як тренера ФК Чернігів. Чи відмічали для себе ще якісь символічні моменти та наскільки взагалі вірити в доленосність цього шляху?
— Насправді я не дуже відмічаю такі моменти. Приємно, що Максу вдалося забити у сотому матчі. І мені дуже приємно було, що пресслужба нашого клубу нагадала, що п’ять років я очолюю клуб — це було за день до півфіналу. Але якісь символічні моменти перед фіналом шукати не варто. Треба просто максимально концентруватися на майбутній грі й зробити все можливе, щоб подарувати нашим уболівальникам і клубу приємні емоції.
— Не хочете згадати той момент, як ви перед Металістом 1925 сказали: якщо буде пенальті, то ми виграємо?
— Так, і на сніданку в день матчу так було, і це було в перерві гри. Я десь жартував перед грою, але всередині дійсно було таке відчуття. І, в принципі, можу сказати, що воно мене не покидає й зараз, напередодні матчу з Динамо. Думаю, якщо так вийде, що ми будемо бити пенальті у фіналі, то шансів у нас буде більше.
— З рештою, всі зірки зійшлися та мрія президента ФК Чернігів Юрія Синиці здійсниться – гра проти Динамо Київ, ще й одразу у фіналі Кубку України. Чи створювало для Вас додаткову мотивацію всі минулі раунди Кубку, що гри саме з Динамо ще не відбулось?
— Формат Кубка змінився, і, як на мене, на краще. Президенту дуже хотілося зіграти з Динамо, але так вийшло, що до самого фіналу ми не могли на них потрапити. А щодо мотивації — я б так не сказав, тому що суперники були різні й досить якісні: команди Прем’єр-ліги, Другої ліги, Першої ліги. Ми зіграли з усіма рівнями українського футболу. І чи змогли б ми потрапити на Динамо — ми не розуміли. Тому ми йшли від гри до гри. І добре, що так вийшло. Єдине, що хочу згадати: коли ми були за крок до фіналу й могли потрапити на Динамо, але випав Металіст, всі в команді жартували, і я в тому числі, що тепер Динамо доведеться пройти у фінал, щоб потрапити на нас.
«Гра на два фронти — це новий виклик для нас»
— Після переможного матчу чемпіонату з ЮКСА, Ви відмітили на прес-інтерв’ю, що гра на два фронти – це новий виклик не тільки для багатьох гравців, а ще й для тренерського штабу. Як Ви справляєтесь з цим та наскільки відчуваєте особистий прогрес в такому форматі роботи з командою?
— Так, це досить цікава нова історія для нас, тому що в такій кількості матчів і з графіком кожні три-чотири дні ми ще не грали. Я так само як тренер у такому режимі не працював. Тому це нові виклики, нове навчання, і ми намагаємося справлятися. Єдине, що досить важко — це відновлення, тому що наш клуб поки що далекий від рівня київського Динамо саме в цих моментах. Щодо підготовки до матчів, то ми вже звикли переглядати суперників в такому щільному графіку і намагаємося досить якісно розбирати кожного. Але все ж таки, як я завжди кажу, ми намагаємося грати більше від себе. Хоча фінал Кубка, можливо, змусить нас зіграти трохи по-іншому.
—Всі матчі Кубку України проходили на фоні запеклої боротьби за виживання в Першій лізі. Як постійно вдавалося мотивувати команду в таких умовах на кубкові баталії?
— Ми відразу сказали, що потрібно розділити ці два турніри. У нас є завдання закріпитися в Першій лізі — це було головне завдання на сезон. І так вийшло, що крок за кроком ми проходили етапи Кубка. Чим далі ми проходили, тим більше намагалися правильно розподіляти підготовку — навіть перед чвертьфіналом чи півфіналом, тим більше перед фіналом. Хлопці це дуже добре усвідомили. Вони якісно концентрувалися саме на найближчій грі — чи то чемпіонат, чи то Кубок.
— За рахунок чого вдалося пройти Металіст 1925?
— Дві головні речі — це бажання і самовіддача. А вже на третьому місці — футбольний фарт. Але я завжди кажу: футбольний фарт потрібно заслужити своєю роботою. Думаю, у цій грі ми його заслужили.
—На щастя, фотографу клубу вдалося увіковічнити перші емоції команди після вирішального пенальті у півфіналі Кубку України – вся команда радіє та біжить вітати гравців на полі, але Ви стоїте майже непохитно. Які думки проходили через Вас у той момент?
— Я зараз навіть не зможу всі свої думки пригадати, тому що в голові був справжній хаос. Від емоційного виснаження до, мабуть, одного з найсильніших емоційних підйомів у моєму футбольному житті. І пенальті, який пробивав Зенченко, я єдиний не дивився. Усі інші бачив, а цей — ні. Чомусь вирішив, що потрібно зробити саме так. Але я був дуже впевнений, що Льоша заб’є.
«Проти нас зіграє один із найтитулованіших футболістів України»
— В фіналі буде ще одна додаткова історія – Андрій Ярмоленко проти команди зі своєї малої Батьківщини. Яку додаткову драматургію це може додати матчу?
— Думаю, для Андрія — так, додасть. Він вихованець чернігівського футболу, тут починав грати, і Чернігів дав йому великий поштовх у кар’єрі. Щодо нас — проти нас зіграє один із найвідоміших і найтитулованіших діючих футболістів України, наш земляк. Можливо, це один із його останніх сезонів і один із останніх шансів виграти трофей у кар’єрі.
— Давайте все ж поговоримо безпосередньо про суперника. Що можете сказати про гру та сильні сторони київського Динамо?
— По-перше, хочу сказати, що вони зараз переживають певну реконструкцію. Багато молоді залучається, тому що тренер прийшов із молодіжної структури й довіряє своїм футболістам. Хтось уже виправдовує ці надії, хтось — ще ні. Динамо — це бренд. Це команда, з якою всі мають рахуватися. І дуже хотілося б, щоб із часом вони повернули свої позиції не тільки в Україні, а й у Європі. Їхні сильні сторони зараз — хороші перехідні фази. Вони дуже швидко вибігають у атаки. Молоді футболісти мають хороший рух і велике бажання чогось досягти у футболі. Думаю, для них цей фінал теж дуже важливий, тому що багато хто ще не вигравав трофеїв.
«Це найбільший ажіотаж навколо клубу в нашій історії»
—ФК Чернігів один з 16 професійних клубів в історії українського футболу, що гратиме у фіналі Кубку. Клубу всього лише 23 роки, чи вважаєте Ви цей факт доброю ознакою щодо майбутнього всієї структури?
— Так, клубу 23 роки, але лише шість років ми на професійному рівні. Якщо ми змогли планомірно пройти шлях від аматорського футболу через Другу лігу до Першої ліги й уже на шостий рік пробитися у фінал Кубка, то я думаю, що в клубу велике майбутнє. Керівники правильно вибудували роботу й добре з нею справляються. Якщо будемо так само якісно рухатися вперед і не робити різких кроків, то ФК Чернігів займе достойне місце на футбольній карті України.
— Чи відчуваєте Ви, в першу чергу, як чернігівець, великий ажіотаж у рідному місті напередодні цього історичного матчу?
— Це найбільший ажіотаж навколо футбольного клубу Чернігів у нашій історії. Ми це дуже добре відчуваємо в місті. Люди на вулицях підходять, вітаються, бажають успіху. І навіть ті, хто раніше менше цікавився футболом, після півфіналу почали телефонувати, писати, вітати. Навіть за межами міста — на заправках, у ресторанах — люди підходили й дякували за емоції. Це неймовірна історія. Я хотів би подякувати всім уболівальникам, які будуть на трибунах. Хотілося б, щоб вони створили атмосферу, яка запам’ятається назавжди. А ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб не просто створити конкуренцію київському Динамо, а якщо вже зайшли у фінал — то намагатися його виграти.
— І останнє: про що мрієте напередодні фіналу?
— Напередодні фіналу можна мріяти тільки про одне — виграти фінал і потрапити в єврокубки.
Після рішення CAS у справі матчу ФК Чернігів — Металіст клуб уперше детально коментує хід подій, позицію клубу та причини звернення до міжнародного спортивного суду.
Про ключові моменти справи, хронологію подій того дня та бачення клубу розповів генеральний директор ФК Чернігів Микола Синиця.
— Чому клуб так довго не коментував ситуацію публічно?
— Ми свідомо утримувалися від публічних заяв, поки тривав юридичний процес. Хоча запитів було дуже багато — і від уболівальників, і від медіа.
У нас було достатньо фактів та аргументів, про які хотілося говорити ще тоді. Але ми сподівалися на об’єктивний розгляд справи й не хотіли емоційними заявами впливати на процес чи переводити ситуацію в публічний конфлікт.
Ми бачили всі повідомлення та запитання від уболівальників і розуміли бажання людей почути пояснення. Але вважали правильним дочекатися завершення всіх юридичних процедур.
— Що саме, на вашу думку, є ключовим у цій справі?
— Найголовніше — офіційне рішення делегата матчу та головного арбітра про проведення гри після відбою повітряної тривоги. Саме це рішення є центральним у всій історії.
У нас є відповідний бланк, де письмово зафіксовано рішення «грати». Є фото цього документа. Є відео з камер стадіону. Є свідки всіх подій.
І ми досі не отримали чіткої відповіді на головне питання: чому команда може відмовитися виходити на поле після того, як офіційні особи матчу ухвалили рішення гру проводити.
— Якою була хронологія подій того дня?
— Матч мав розпочатися о 12:30, але через повітряну тривогу команди очікували подальших рішень відповідно до регламенту.
Попередньо між клубами та офіційними особами була погоджена процедура: у разі відбою тривоги командам надається 25 хвилин на підготовку та розминку перед початком матчу. Відбій тривоги пролунав о 13:41. На той момент делегат лише почав процедуру, яка передбачена регламентом після 60 хвилин очікування.
Приблизно о 13:30 він почав друкувати відповідний бланк та готуватися до його заповнення. При цьому саме засідання чи нарада, передбачені регламентом, фактично проведені не були — очевидно, через те, що дуже швидко після цього пролунав відбій тривоги.
Після сигналу про відбій усі учасники матчу почали діяти відповідно до попередньо погодженого плану. Це чітко видно на записах камер: команди повернулися до своїх роздягалень для підготовки до виходу на поле, арбітри також пішли до своєї кімнати. Усе свідчило про те, що матч буде дограний.
Більше того, було погоджено новий час початку гри — 14:10. Це підтвердили і арбітр матчу, і делегат.
Відповідно, після сигналу про відбій делегат припинив заповнення «бланку рішення про продовження/припинення матчу» на тому, що і делегат і арбітр написали в ньому «продовжити» і поставили свої підписи. Всі сторони почали готуватися до проведення гри.
Однак приблизно через три хвилини після відбою представник Металіста, який перед цим виходив на телефонну розмову, повернувся та повідомив делегату, що команда не буде продовжувати матч.
Це стало несподіванкою як для делегата, так і для представників нашого клубу. Делегат одразу повідомив про це начальника нашої команди, і ми були відверто шоковані такою позицією.
У цей момент футболісти ФК Чернігів уже перебували на полі та проводили розминку. Водночас гравці Металіста готувалися у своїй роздягальні до виходу на поле, але в підсумку так і не вийшли на матч.
— На які норми регламенту посилався клуб?
— Тут дуже важливе точне формулювання регламенту:
«Якщо тривалість повітряної тривоги перевищує 60 хвилин, Делегат матчу/спостерігач арбітражу спільно з арбітром (після консультації з представниками команд та представником відповідної обласної/міської військової адміністрації) можуть ухвалити рішення про припинення проведення матчу в цей день».
п.4 ст.29 говорить про те, що «Делегат спільно з арбітром можуть ухвалити рішення про припинення проведення матчу у цей день». Такого рішення прийнято не було. Навпаки, письмово зафіксовано рішення про проведення матчу.
Виключне право арбітра і делегата приймати рішення по матчу, доречі, повністю визнає і Металіст у своїх поясненнях.На нашу думку, це формулювання є чітким та однозначним. Команди можуть висловлювати свою позицію під час консультацій, але остаточне рішення ухвалюють саме делегат та арбітр. І вони ухвалили рішення — матч проводити.
— На вашу думку, чи були маніпуляції чи фальсифікації під час розгляду справи?
— Так. За одним із таких фактів ФК Чернігів ще у січні 2026 року подав окрему заяву до КДК УАФ, за якою було відкрито окреме провадження. Однак станом на кінець травня клуб не отримав жодної відповіді: додаткові матеріали не були запитані, а дата розгляду справи так і не призначена.
Про причини такого ігнорування нам залишається лише здогадуватися. Тому ФК Чернігів готовий надати коментарі та відповідні матеріали всім зацікавленим журналістам.
— Чому клуб вирішив іти до CAS?
— Це було не емоційне рішення. Ми консультувалися з кількома спортивними юристами та залучили профільного адвоката, який представляв інтереси клубу. І всі спеціалісти, з якими ми працювали, трактували цю ситуацію як порушення регламенту з боку Металіста.
Тому що якби офіційні особи ухвалили рішення не грати — жодних питань з нашого боку не було б. Але вони ухвалили прямо протилежне рішення — проводити матч. І це було письмово зафіксовано.
— Ви говорили, що ця ситуація є безпрецедентною для українського футболу воєнного часу. Чому?
— Тому що за всі сезони війни в Україні не було жодного випадку, коли після відбою повітряної тривоги та рішення офіційних осіб про проведення матчу команда просто залишала стадіон.
У всіх попередніх випадках рішення про непроведення гри ухвалювалося тоді, коли тривога ще тривала. Тобто існувала об’єктивна безпекова причина. У нашій ситуації тривога вже завершилася, світлового дня було достатньо, жодних додаткових загроз не існувало, а офіційні особи ухвалили рішення грати. Попри це команда суперника вирішила поїхати.
— Чи вбачає клуб у цьому порушення спортивного принципу?
— Так. ФК Чернігів завжди виступав за те, щоб усе вирішувалося саме на футбольному полі. У день матчу наша команда була на полі, проводила розминку та готувалася до гри згідно з календарем і регламентом. Водночас команда суперника вирішила залишити стадіон.
Ми також не можемо ігнорувати той факт, що у Металіста на той момент були кадрові проблеми — команда не могла розраховувати на кількох футболістів через виклики у збірну та травми. Саме тому у нас склалося враження, що перенесення матчу було значно вигіднішим для суперника з точки зору спортивної ситуації.
— Чому справа розглядалася так довго?
— Спочатку КДК УАФ кілька разів переносив засідання, а сам розгляд тривав понад три місяці. Після цього ми ще тривалий час очікували на повний текст мотивувальної частини рішення, без якого клуб не мав можливості подати апеляцію.
Аналогічна ситуація повторилася і після апеляційного розгляду — знову очікування повного тексту рішення та втрата часу.
Лише після отримання всіх необхідних документів клуб отримав право звернутися до CAS. Ми скористалися цим правом, зібрали весь необхідний пакет матеріалів, провели масштабну юридичну роботу, підготували документи та переклади відповідно до міжнародних вимог.
При цьому сам CAS, на нашу думку, працював достатньо оперативно та не створював штучних затримок у процесі.
Водночас уже під час розгляду справи у Лозанні ми знову зіткнулися із затягуванням строків з боку інших учасників процесу. Зокрема, УАФ просила додатковий час для подання своїх пояснень, а також ініціювала перенесення дат окремих процедурних етапів та слухань.
Металіст фактично самоусунувся від процесу: клуб майже не надавав розгорнутих пояснень, обмежувався короткими письмовими відповідями та зрештою попросив розглядати справу без своєї участі.
Саме тому ситуація, яка виникла ще восени, розтягнулася більш ніж на вісім місяців — практично до завершення чемпіонату. І сьогодні ми маємо наслідки цього затягування: невизначеність щодо календаря, перенесення турів та необхідність терміново шукати місце для догравання матчу наприкінці сезону.
На нашу думку, за належної оперативності це питання можна було вирішити значно раніше — протягом кількох місяців, ще до вирішальної частини чемпіонату. Тому важливо наголосити: затягування процесу точно не було позицією ФК Чернігів. Клуб із самого початку був зацікавлений у максимально швидкому, прозорому та остаточному вирішенні ситуації.
— Яке враження залишив розгляд у CAS?
— У нас залишилися питання. Для нас виглядало доволі незвично, що коротке рішення про відмову було надіслане фактично через 40 хвилин після завершення слухання. Наскільки нам відомо, у подібних міжнародних процесах зазвичай навіть короткі рішення займають щонайменше кілька робочих днів.
Натомість цього разу рішення було отримане пізно ввечері у п’ятницю — майже одразу після завершення засідання.
Ми не хочемо робити категоричних висновків із цього факту, але така оперативність виглядала для нас нетиповою. Повний текст рішення ми очікуємо, отримаємо його у періоді від трьох до шести місяців, та обов’язково його проаналізуємо.
Тому що станом на зараз у нас залишається головне питання, на яке ми так і не отримали чіткої відповіді: чому команда може відмовитися проводити матч навіть після того, як офіційні особи матчу — арбітр та делегат — ухвалили рішення гру проводити.
Саме це рішення було зафіксоване письмово. І якщо в подібній ситуації команда все одно може просто залишити стадіон без жодних наслідків, тоді виникає фундаментальне питання щодо самого механізму застосування регламенту.
Адже виходить, що остаточне рішення про проведення матчу фактично ухвалюють уже не офіційні особи, визначені регламентом, а самі клуби — залежно від власних обставин чи бажання грати саме в конкретний день.
— Який головний висновок клуб робить із цієї історії?
— Ми до кінця пройшли весь юридичний шлях, тому що вважали це принциповим питанням — і для клубу, і для самого розуміння спортивного принципу та застосування регламенту.
ФК Чернігів був і залишається за те, щоб доля матчів вирішувалася на футбольному полі, відповідно до календаря, регламенту та рішень офіційних осіб матчу. Саме за це ми й боролися протягом усіх цих восьми місяців.
Захисник ФК Чернігів Анатолій Романченко прокоментував недограний матч проти запорізького Металургу та підготовку до історичного фіналу Кубку України проти київського Динамо.
– Анатолію, на жаль, сьогодні гра не було дограна. Наскільки важко було сьогодні налаштовуватися на гру, у звʼязку з затяжними тривогами?
– На ігри, які затримуються через повітряні тривоги, завжди важко налаштовуватися. Ми хоч і команда з Чернігова, яка теж доволі часто стикається з цією проблемою. Але все ж таки коли ти сидиш у роздягальні три години, потім виходиш на розминку, і знову заходиш на півтори – це дуже вбиває як настрій на гру, так і твої сили і емоції.
– З яким настроєм повертаємося додому?
– Повертаємось з бойовим настроєм перед фіналом. Цю гру, звісно, потрібно буде догравати, але, на жаль, сьогодні цього не вдалося зробити через країну-терориста. Тому ми будемо готуватися до наступної.
– Наскільки фізично виснаженими відчуваєте себе напередодні фіналу Кубка України?
– До фіналу ще 4 дні. Навіть, 5. Будемо намагатися відновити сили по максимуму та підійти в оптимальній формі.
Матч 28-го туру Vbet Першої ліги між запорізьким Металургом та ФК Чернігів, який відбувався у Запоріжжі, було призупинено на 45-й хвилині через повітряну тривогу.
Після тривалого очікування та з урахуванням безпекової ситуації було прийнято рішення дограти зустріч в інший день. Інформацію щодо дати та часу догравання матчу буде повідомлено додатково.
Півзахисник ФК Чернігів Єгор Шалфєєв поділився очікуваннями від майбутньої гри проти запорізького Металургу та пригадав свій період кар’єри на Славутич-Арені.
– Наступний матч команда проведе проти однієї з твоїх колишніх команд – запорозького Металургу. Як оціниш свій період гри на Славутич-Арені?
– Завжди приємно повертатись до рідного міста, і зіграти там проти Металургу. Вважаю, для себе особисто, той період дуже вдалим, і команда, загалом, давала гарний результат.
– У якості гравця Металургу в сезоні 2022/23 ти до останнього боровся за вихід в УПЛ. Які в тебе згадки саме про той ігровий рік?
– По-перше, у нас була справжня команда з великої літери “К”. І на футбольному полі, і поза ним. Був гарний колектив на чолі з якісним тренерським штабом. Саме завдяки цьому ми боролись за Премʼєр-Лігу до останнього матчу.
– В першому колі “тиграм” не вдалося вдома перемогти запоріжців (1:1). Які помилки треба виправити, щоб перемогти в завтрашньому поєдинку?
– Нам потрібно якісніше зіграти в свою гру та бути агресивними на мʼячі і без нього.
– Минулу гру ФК Чернігів зіграв якісно та здобув важливий бал вдома проти Чорноморцю (2:2). Що головне для себе головного командна винесла з тієї гри?
– Якщо ми будемо грати з такою ж самовіддачею, як з Чорноморцем, й надалі, то і результат буде .
– Кульмінація сезону все ближче. Що ти хочеш передати вболівальникам перед вирішальними двома тижнями сезону?
– Завжди вдячні своїм вболівальникам. Як би важко не було, ми граємо в першу чергу для них та за місто Чернігів!
Зранку у четвер «тигри» провели заключне тренування на стадіоні Хімік перед виїзним поєдинком 28 туру VBET Першої ліги проти Металургу.
Після розминки команда відпрацювала передачі, провела традиційні «квадрати» та завершила сесію емоційною двосторонкою — досвідчені проти молоді. Всі гравці провели тренувальну сесію в доброму гуморі та зарядженими на завтрашній поєдинок.
Гравці ФК Чернігів Андрій Новіков та Максим Шумило продовжують своє відновлення. Всі інші «тигри» готові до двобою.
Після тренування команда вирушила автобусом до Запоріжжя. Уже завтра, 15.05, «тигри» зіграють важливий матч проти Металургу. Початок матчу — о 11:30.
